Спалювання стерні – акт безгосподарності

Деякі господарства району після збирання ранніх зернових практикують спалювання стерні та пожнивних решток, не беручи до уваги, що спалювання стерні на полях може стати причиною вигоряння прилеглих до полів природних ділянок, лісових пожеж та пожеж в населених пунктах. Більшість господарств, які вдаються до спалювання соломи, виправдовуються тим, що заорювання стерні та соломи є трудомістким і, до того ж, дорогим агрозаходом. Проте, втрати, які понесе господарство від спалювання, в тому числі і в майбутніх періодах, значно більші від витрат на заорювання. Шкода ґрунтам і навколишньому середовищу  від спалювання очевидна -  перетворюючись на попіл, згорають напіврозкладені органічні рештки, за температури вище 100 °С знищується гумус. При цьому відбувається безповоротна втрата органічного вуглецю і азоту. При спалюванні стерні та соломи у нормі 2 т/га у безвітряну погоду в зоні лісостепу на ґрунті, який містить 4 % гумусу, втрати гумусу становлять 800 кг/га, а ґрунт поступово втрачає стійкість до ерозійних процесів.

При спалюванні 40–50 ц стерні і соломи втрачається до 20 кг азоту і 1500–1700 кг вуглецю. При цьому завдається великої шкоди навколишньому середовищу і родючості ґрунтів.

У більшості країн світу діють закони, які забороняють спалювання соломи і рослинних решток. В Німеччині запровадили закон про заборону спалювання соломи, а порушників карають на рівні 50 % величини врожайності. В Україні спалювання рослинних решток заборонено статтею 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», та законодавством України про охорону земель.

Шлях до вирішення цієї проблеми – застосування сучасних методів землеробства. Існує декілька технологій щодо застосування соломи й інших рослинних решток на органічні добрива: це – використання їх на підстилку, компостування, зароблення в ґрунт із внесенням азотних добрив та ін.

Дослідженнями Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН встановлено, що застосування 4–6 т/га соломи на добриво з добавкою мінерального азоту на дерново-підзолистих ґрунтах у сівозміні не поступається 40 т/га підстилкового гною. За рахунок використання соломи та рослинних решток на кожний гектар в ґрунт повертається до 20 кг азоту, до 10 кг фосфору і до 40 кг калію.

Економічна ефективність такої технології є достатньо високою. Одна тонна соломи зернових культур за вмістом органічної речовини, азоту, фосфору і калію практичо рівноцінна 3 т гною вологістю 75 %.

Щоб перевести діючі речовини соломи та стерні у грошовий вираз, скористаємося простим порівнянням. Добриво нітроамофоска – 16:16:16 коштує до 11 000 грн/т, сума поживних речовин у тонні добрива дорівнює 480 кг. Щоб дізнатися скільки коштує 1 кг діючих речовин добрива, потрібно 11 000 грн поділити на 480 кг і виходить 22,9 грн/кг.

Це означає, що кожний кілограм діючої речовини добрива коштує 22,9 грн,  а на гектарі, де приорано 4 т соломи та стерні, до ґрунту надходить усіх елементів живлення (за діючими речовинами) близько 60 кг. Їхня вартість становить 1374 грн/га (60 кг×22,9 грн).

Якщо у господарстві зернових культур у структурі сівозміни 100 га, то економічний ефект у разі заорювання соломи й стерні становить 137 400 грн за діючими речовинами. Отож, можна стверджувати, що спаливши пожнивні рештки на площі 100 га, господарство, разом із соломою, перевело на дим 137 400 грн. власних коштів.